За своїм розташуванням та фізико-географічним районуванням територія Львівщини є унікальною. Природні комплекси характеризуються складним поєднанням рівнинно-хвилястих поліських ландшафтів і горбисто-пасмових місцевостей з мальовничими яружно-балковими утвореннями до середньо-високих гір та лагідного рельєфу з помірно теплим і вологим кліматом. Розташування області у смузі головного Європейського вододілу, між Балтійським та Чорноморським басейнами, обумовило формування характерного розмаїття природних умов Львівщини. Лісові масиви, від рівнинних борів Малого Полісся, змішаних лісів Прикарпаття до ялицево - смереково - букових лісів Карпат , є найпродуктивнішими змішаними лісами в Європі. Тут зосереджена майже половина видів флори і більш ніж половина видів фауни України, багато з яких занесені до Червоних книг України та Європи.

Ліси області є своєрідним резерватом для лісових мешканців, природним середовищем їх перебування та розмноження. Сама природа поєднала фауну з лісом, адже життя більшості її представників в нашому краю нероздільна з лісом, а якщо бути точним, то фауна є елементом лісу, його невід’ємною частиною. Для лісових мешканців ліс є домівкою, в якій вони знаходять захисток і корм. Чим складніша структура лісових насаджень і різноманітній породний склад, чим пишніша рослинність всіх ярусів, тим багатший тваринний світ в них. Фауна лісу для нормального функціонування використовує не лише поверхню землі з трав’яним покривом, а й стовбури, дупла, крони дерев, повалені дерева і чагарники. Тваринний і рослинний світ постійно переплітаються між собою, і цей взаємозв’язок найтісніше втілюється в лісових формаціях.

Кількість хребетних видів на території Львівщини відома - вона налічує 71 вид ссавців та 199 видів птахів, мисливське значення з них мають лише 24 види, використовується лише 13, решта нечисленні. У лісах Львівщини є глухарі, тетеруки, рябчики та дикі голуби. Більше 30 видів хребетних занесені до Червоної книги, серед яких зубр, ведмідь, рись, борсук, кіт лісовий, видра, норка європейська та багато птахів на яких полювання заборонене.

Фахівці лісового і мисливського господарства, як ніхто інший, знають, що нерадиве втручання в природне середовище, будь - яка господарська діяльність, може призвести до зміни біотопів або погіршення їх якості. В свою чергу, такі зміни прямо відбиваються не тільки на чисельності якогось окремого виду, вони цілком порушують або знищують біогеоценоз. Прикладів ігнорування істинних знань і досягнень у веденні мисливськогосподарської діяльності чимало. Корінні мішані ліси в окремих регіонах замінені на низькопродуктивні монокультури, частими стали інвазії шкідників і хвороби лісу, вітровали, повені та інші природні явища, а це в свою чергу відбивається на лісовій фауні.

Тому тепер, в еру техногенних звершень, як ніколи, постійно зростає антропогенне навантаження і фактор турботи, - виникає необхідність переходу від прямих, просто обмежуючих заходів, до більш гнучких форм ведення господарювання і не тільки економічно вигідних.

Лісові мисливські види звірів і птахів відносяться до основних компонентів лісового біогеоценозу і використання цієї групи фауни в мисливському господарстві нероздільне з правильним лісокористуванням. Тому у лісогосподарській галузі, поряд з веденням лісового, важливе місце займає мисливське господарство, як складова частина лісогосподарського виробництва і з’єднуюча ланка між лісовим, сільськогосподарським та рибним господарством не тільки в нашій області, а й в державі.

Мисливство зародилося з початком розвитку людини, суспільства в цілому. Розвивалося при його подальшому становленні і вдосконалюється та шліфується нашим сьогоденням. Зазвичай, справжній мисливець - це, в переважній більшості, добра, розумна, щира людина, яка любить природу і бережливо ставиться до всього сущого. Мисливець цінує фауну, він знає вагу життя краще аніж пересічний обиватель.

Інколи в окремих «природолюбів» побутує хибна думка, що тільки процес полювання впливає на чисельність звірів та птахів. Якщо дійсно проаналізувати життєдіяльність людини, то можливо отримаємо на 90 відсотків протилежну реальність, - ті, хто найбільше обурюється законним полюванням, майже повсякденно вживають м'ясо домашніх тварин і птахів. Більшість людей має змогу любуватися домашніми тваринами: кучерявими овечками, грайливими козенятами, милими телятами, рожевими поросятами, пухнастими курчатами…Після того в нас проявляється почуття задоволення, зворушення, доброти. Але вся ця живність виростає і з часом споживається нами, - така правда життя, грань між споживачем і мисливцем.

В Україні історично сформувалося і сьогодні є загальновживаним слово, що людей котрі займалися ловами в лісі, полювали на неозорих просторах - називали мисливцями. Ви тільки вдумайтеся в саме слово - мисливець, воно несе позитивну енергію, спонукає до дії, викликає повагу до себе, асоціюється з людиною мислячою, яка думає що робить і як. Полюючи - мисливці добувають звіра. Вони є непримиренною «грозою» для браконьєрів і жадібних «природолюбів», які своїм неуцтвом завдають непоправимої шкоди не тільки фауні.

Самі мисливці і працівники мисливського господарства є опорою нашого суспільства щодо проведення природоохоронної політики і практичної реалізації окремих природоохоронних проектів. На сучасному рівні розвитку людства, я назвав би цих людей генофондом чоловіків. Процес полювання продовжує формувати в того, чи іншого виду фауни певний тип поведінки, реагування на присутність людини, підвищену обережність.

Мисливці, зі справжньою мисливською совістю і багажем екологічних знань, не спричинять шкоди природі, а навпаки охороняють та примножують її багатства. Але є «розумники і сили», котрі вважають основним кривдником тваринного світу і живої природи полювання, а мисливців - її злісним ворогом і винуватцями появи Червоних книг. Але, якби не старалися самозвані «природолюби», що самовизначилися «адвокатами» в природничих питаннях, для яких охорона та захист природи і фауни є просто самоціль,- без фахового підходу і вирішення теоретичних і практичних проблем природокористування - від їхніх «благородних» закликів, наскрізь просякнених ідеалізацією природи, користі не буде. Просто безглуздо берегти і примножувати пацюків, тараканів, колорадських жуків, постійно «одягати» в халат санітара вовка, створювати умови для розмноження малярійних комарів, оводів, можна безліч разів говорити слово халва, але від цього в роті солодше не стане. Ні природі, ні лісу, ні звірам, ані нашому суспільству не потрібна така абстрактна любов, та й нашої справжньої любові ні фауна, ні флора не потребують. Їх просто потрібно розумно берегти, охороняти повну гаму видового розмаїття, відноситися з повагою, і правильно розуміти всі складнощі взаємозалежності оточуючого нас середовища і фахово розв’язувати всі наболілі проблеми. Спеціалісти лісового і мисливського господарства - це одна з основних опор нашого суспільства в проведенні природоохоронної політики і втілення її в життя.

Практична діяльність людини безперечно впливає на більшість компонентів природи, у тому числі на тваринний світ. В лісостанах підприємств Львівського обласного управління лісового та мисливського господарства, сконцентровано все наявне поголів’я зубрів та ведмедів, більша половина лосів та оленів благородних, козуль і кабанів від їх загальної чисельності в області. Значна різноманітність видового складу флори, сприятливі ландшафт і клімат, створюють всі умови для успішного розвитку крупних ратичних видів звірів, розгортанню різноманітних заходів щодо збільшення поголів’я рідкісних червонокнижних видів. Одним з них є зубр.

Бізон європейський (зубр) Bison bonasus L. Це найбільший представник ратичних, травоїдних звірів нашого континенту, єдиний з роду биків у Європі. Мало кому із сучасників щастило зблизька бачити у природі цього величезного дикого бика з кошлатою могутньою шиєю та круто вигнутими рогами. За своїми морфологічними особливостями, наш зубр дуже схожий на американського бізона. Поїдає лісову трав’янисту і деревно-чагарникову рослинність. Без деревних кормів почуває себе недобре, але може обходитися і без них. Пагони шпилькових порід не споживає. На відміну від лосів, вони майже не шкодять хвойним молодим деревам. На волі зубри тримаються стадами. Водночас, наш велетень — типовий мешканець лісу.

В теперішній час зубр для нас має значення, перш за все, як пам’ятка природи, як майже зниклий, але знову відновлений вид крупного звіра.

Доля наших зубрів, як, зокрема, й бізонів, трагічна з доброю благополучною розв’язкою. А історія зникнення зубра проста. В Прибалтиці останній зубр зник в 1755 році, в Румунії – в 1762, в Німеччині – в 1793 році, а в інших сусідніх з ними державах зубрів знищили ще раніше. Їх просто з’їли «гурмани», якщо таким словом можна назвати цих вишуканих «природолюбів» . На початку минулого століття дикий зубр зберігся лише у Біловезькій Пущі та на Кавказі. І, щоб знищити останнього зубра, в природі достатньо було натиснути браконьєру на курок рушниці і біловезький велетень загинув від його кулі у 1919 р., а на Кавказі, у верхів’ях ріки Кубані, він протримався аж до 1927 р. І з цього часу зубра, як виду, в природі не стало.

Так зубри опинилися на грані вимирання, на них чекала доля мамонтів. Лише скрупульозна праця спеціалістів повернула їх у дику природу.

Спочатку за відновлення чисельності зубра взялися у Біловезькій Пущі, на території Польщі, у зоопарках інших країн. За ініціативою польських вчених в 1923 році створено міжнародне товариство охорони зубра. За їхніми підрахунками в зоопарках Європи було 45 зубрів. Могутні лісові велетні на диво добре переносять неволю і дають приплід. Відновлення проводили також на Кавказі та в Асканії-Нова, а згодом у Приоксько-Терасному заповіднику організували Центральний зубровий заповідник і вже невдовзі поголів’я цих ровесників мамонта сягнуло кількох сотень. Так розумом і волею людини зубр повернутий з небуття. Але зубрів з неволі потрібно повертати на волю.

Повернувся зубр весною 1965 р. і на Львівщину, яка входить в історичний ареал зубра, Першу групу зубрів — 10 голів (4 самці і 6 самок) завезли з Біловежської Пущі (Бєларусь), яких оселили в тодішньому державному мисливському господарстві «Майдан», в угіддях поблизу гори Секул та швидкоплинної річки Бутивлі. Після випуску у вільний стан зубри розділилися і освоїли територію теперішнього Національного природного парку «Сколівські Бескиди». На території Сколівських Бескидів зубри утворили два основних стада: одне з них у південно-східній частині, а друге - у північно-західній частині парку. Спостереженнями зафіксовані їх сезонні переміщення територією парку та прилеглих лісових масивів. Загальна кількість особин у стадах не стабільна, буває 4 – 6 або 8 - 10 особин в стаді. Оскільки стада зубрів локалізовані досить близько одне від одного, вони можуть вільно контактувати і, на думку окремих науковців, між ними може відбуватися обмін особинами.

У листопаді 1980 р. ще 11 голів (6 самців і 5 самок) привезли з Литви (Науяместіс) на рівнинну територію Малого Полісся нашої області у також тодішнє державне мисливське господарство «Лопатинське». З існуючих в Україні вільних популяцій, це єдина популяція, яка представлена чистою біловежською лінією європейського зубра.

Минули десятиліття, але зубри, на жаль, не стали звичними на наших теренах. Кількість зубрів, що їх завезли до нас, виявилася недостатньою для формування оптимальних стад зі стабільно високою відтворювальною здатністю. Враховуючи те, що впродовж тривалого часу місцеві ізольовані популяції не поповнювалися новими особинами, тобто „не вливалася свіжа кров”, наші зубри стали часто хворіти й гинули. Частіше у зимовий період, коли раптові хуртовини спричиняли величезні кучугури снігу. У горах тварини бувало гинули й від виснаження, оскільки глибокий сніговий покрив на тривалий час унеможливлював доступ до кормів. Так, зокрема, на початку зими у 1984 р. така ситуація призвела до загибелі 10 особин. Аналогічна ситуація повторилася у 1989 та 1995 роках. Відомі також випадки загибелі зубрів від запалення легень та черевної порожнини, в дорожньо-транспортних пригодах та від кулі браконьєра.

Після утворення НПП „Сколівські Бескиди" практично увесь ареал субпопуляції зубра опинився на території парку та під охороною його працівників. На думку науковців, підвищена здатність зубрів до вищезазначених захворювань може мати генетичну природу (інбридинг), що зумовлено недостатньою гетерозиготністю інтродукованих особин. Головною причиною цього явища, у свою чергу, є незначна чисельність особин, які сформували основне стадо зубрів, в якому немає оптимального поголів’я ні за чисельністю, ні за статево-віковим співвідношенням, тобто збідненого життєздатністю, не здатного до самостійного репродукування, що повною мірою стосується субпопуляції зубрів в Сколівських Бескидах та на території мисливського господарства «Стир».

Також зважаючи на те, що з часу завезення ні одна субпопуляція не поповнювалась новими особинами, сучасний їхній стан знову опинився на грані зникнення. Існуючі стада не репродуктивні і не здатні до стабільного самооновлення. Порушені статеве співвідношення і вікова структура, явно виражена тенденція до зменшення поголів’я.

Львівське обласне управління лісового та мисливського господарства, в угіддях якого є дві лінії зубрів, прикладає максимум зусиль для збереження обох ліній. Самотужки вирішити цю проблему надто важко. Тому, спочатку на організаційному рівні, створили робочу групу, до складу якої увійшли представники органів виконавчої і законодавчої влади, господарських, природоохоронних, наукових і науково-учбових структур Львівщини - всього сім представництв. Кожне представництво групи запропонувало свою концепцію реакліматизації, розвитку і напрямки покращення стану популяцій зубрів, яка мала б отримати схвалення і підтримку на державному рівні. Окрім цього здійснюються заходи щодо входження діючої робочої групи до складу Спеціальної групи з питань популяцій зубрів Європейського міжнародного союзу охорони природи.

За тодішнім круглим столом заступник директора Інституту екології Карпат НАН України Оксана Марискевич слушно наполягала, що для успішної реалізації програми відродження зубра в нашій області треба якнайшвидше звернутися до всесвітньої організації „Зубр”, що в майбутньому дало б можливість отримувати від міжнародної спільноти цільові гранти та мати доступ до безцінного світового досвіду збереження генофонду зубрів. Завдяки їй вдалось встановити контакти з Фондом великих рослиноїдних ссавців, який власне й фінансує один з проектів, спрямований на відновлення популяцій цих тварин на території Євразійського континенту. Проект щодо відновлення популяції зубрів на території Сколівських Бескидів – це перший грант, котрий надається Нідерландами, для Львівщини є дуже важливим, оскільки місцем його реалізації обрано саме наш Національний парк. Експерти Фонду у серпні 2005 року відвідали ці місця і дійшли висновку, що умови на території обраної ділянки цілковито відповідають поставленим вимогам. Кормова база для зубра визнана задовільною, оскільки тут ростуть деревні ( різні види верби, вільхи, клена), чагарникові та трав’янисті види рослин (горобина, малина, ожина чорниці) які є основою кормового раціону зубрів. Та у багатосніжні зими зубри все ж потребуватимуть додаткової підгодівлі сіном, гілками, снопиками злаків, концентрованими кормами тощо. Проектом було передбачено спорудження тимчасової загорожі для зубрів на території Майданського лісництва НПП „Сколівськи Бескиди”.

Науковий супровід проекту здійснюється Інститутом екології Карпат НАН України (Оксана Марискевич) та Інститутом зоології Польської Академії наук ( Каетан Пержановский).

Другий напрямок обраний для відновлення популяції зубрів на рівнинній території.

Не залишились осторонь програми відновлення поголоів’я зубра й Львівська обласна рада, яка виділила для цієї мети з обласного екофонду 100 тис. грн. та Державний комітет лісового господарства, який посприяв у придбанні 12 голів зубрів на Вінничині.

Загалом сам процес реакліматизації займе декілька років. За цей час загальне поголів’я зубрів Львівщини повинно сягнути 200 особин (150 — у горах і 50 — на рівнині). Можна було б і більше, але нинішнє українське законодавство забуло про можливість відшкодування потрав власникам сільськогосподарських угідь, які може завдати такий великий звір,- крім цього, потрібні кошти на охорону, повноцінну підгодівлю та догляд за ними.

Половина новоселів — із території Євросоюзу, інші — з України. Отримавши відповідний дозвіл Державної служби заповідної справи України розпочати роботи, пов’язані з реалізацією проекту „Відновлення популяції зубра європейського в українській частині Східних Карпат” на території НПП „Сколівські Бескиди” - Львівського обласного управління лісового та мисливського господарства, першу партію зубрів нещодавно привезли з Вінниччини. Наступна партія тварин прибуде в листопаді з скандинавських країн після того, як Інститутом зоології Польської Академії Наук буде проведено аналіз генетичних карт наших тварин, та тих, що планується привезти.

Реакліматизація великих рослиноїдних ссавців у межах біогеоценозів, на яких вони були розповсюджені у минулому, є одним із дійових методів не лише відтворення окремої популяції, а також сприяє зростанню біорізноманіття вище означених територій. Метод реакліматизації вважається одним із найважливіших в системі заходів щодо репродукування окремих видів фауни.

Таким чином, Львівське облуправління лісового та мисливського господарства, одне з перших на Україні започаткувало і вже реалізовує два проекти реакліматизації поголів’я зубрів в гірській та рівнинній частинах області. Спеціалісти управління разом з науковцями покладають великі надії на успішне завершення обох проектів на території Львівщини.

повернутися до архіву